В дитячий футбол Євген Йосипович Школа прийшов… з заслуженого відпочинку.

Найстаршіволинські вболівальники пам’ятають його півзахисником «Волині» 60-х років, а

молодші –футбольним арбітром. Але 2008 року до нього звернулись батьки юних футболістів 2001 рокународження, чиї діти через відсутність тренера могли залишитись за бортом дитячого футболу.Йосипович не міг відмовити, тим більше, що серед цих діток був і його внук, Данило Воронін, якийнині успішно виступає за юніорську команду іспанського «Вільяреалу».
              Перша група Євгена Школи складала всього 5 хлопчиків, тож потрібно було набрати
команду, здружити колектив, налагодити взаємодію. Робота було копіткою, та вже за кілька
місяців стала вимальовуватись боєздатна команда, яка прогресувала просто на очах. Технічні,
швидкі, а головне, думаючі футболісти здобували одну перемогу за іншою. Рівень турнірів
постійно підвищувався, команду Євгена Йосиповича знали і поважали в багатьох містах України.Проблема виникла там, де її не чекали. Керівництво ДЮСШ «Волинь», кольори якої
захищала команда Йосиповича, зненацька вказало тренеру на двері. Причиною такого кроку стала  несанкціонована адміністрацією участь команди Євгена Школи в представницькому турнірі в
Ужгороді, звідки, між іншим, привезли Кубок за 1 місце, при цьому сенсаційно обігравши  усі три команди ровесників з футбольної школи київського «Динамо» (для Євгена Йосиповича це була знакова перемога -адже сам він свого часу був її вихованцем).
                 На щастя, перспективній команді не дали розпастись. Активні батьки юних футболістів організували дитячий футбольний клуб «Адреналін», а Євген Йосипович Школа став його першим тренером. У своїй роботі Йосипович орієнтувався насамперед на думаючих футболістів, здатних приймати миттєві рішення, кожен місяць його команда повинна була брати участь в дитячому футбольному турнірі. Не бентежили тренера «підстави» в командах-суперницях (якось в фіналі турніру у Вінниці проти нашої команди грали декілька футболістів, які переважали у зрості найвищого гравця «Адреналіну» на цілу голову! – наші хлопці тоді перемогли 2:0), він хотів протистояти якнайсильнішим!
         Настав час «Адреналіну-2001» отримати міжнародний досвід. Участь команди у престижному «Атейтіс Кап» у Вільнюсі принесли перший міжнародний досвід. Крім медалей і Кубка за 3-є місце команда  Йосиповича отримала за свою гру схвальні відгуки іноземних фахівців – значить тренер на вірному шляху! Потім були представницькі турніри в Польщі, Словаччині, знову в Литві, всеєвропейський турнір в Німеччині – і всюди футбольні фахівці та звичайні вболівальники захоплювались грою команди з Луцька – красива комбінаційна гра, швидке переміщення, миттєве прийняття юними футболістами рішень не могли не подобатись.
             Найбільш вимогливим Євген Йосипович був до найталановитіших своїх вихованців.
Найчастіше оклики тренера під час матчів діставались майбутньому гравцеві юніорської збірної України Дімі Бабенку. Під постійною увагою тренера були й Данило Воронін, Влад та Стас Кристіни, Діма Харченко, Андрій Воробей… Хтось із вихованців Тренера у свої 16 років вже може похвалитись футбольними здобутками (Діма Бабенко, Діма Харченко, Влад і Стас Кристіни – юніорські чемпіони України у складі донецького «Шахтаря», Даня Воронін виграв юніорську першість Іспанії), хтось ще здобуває футбольні трофеї, комусь футбольний гарт та досвід роботи в команді допоможе і в майбутній роботі, і в житті.
Крім команди 2001 року народження Євген Школа відкрив дорогу у футбол багатьом
гравцям команди «Адреналін-2008», залюбки ділився досвідом з молодими тренерами
«Адреналіну».
Дорогий наш Євгене Йосиповичу!
Футбольний клуб «Адреналін», всі Ваші колеги та вихованці бажають Вам міцного
здоров’я, успіхів, довгих років життя, нехай удача Вас ніколи не полишає!!!