за матеріалами інтернет- видання volynpost
Тренер Андрій Петров у колективі ДЮФК «Адреналін» – людина нова. Незважаючи на це, його досвіду і вмінню працювати з юними футболістами позаздрять чимало наставників. Йому не раз доводилось демонструвати вміння ліпити команду в екстремальних умовах.
Тепер у тренера Петрова новий виклик – робота з вихованцями ДЮФК «Адреналін» 2009-го року народження. Зустрічаємось з харизматичним наставникомта розмовляємо про тренерські хитрощі, дитячий футбол на Волині та чимало інших актуальних цікавинок.
Андрію, у ДЮФК «Адреналін» Ви тренуєте юнаків 2009-го року народження. З цією віковою групою Ви працюєте відносно недавно. Які перші враження від роботи з юними «адреналінівцями»?
– Так, пішов лише другий тиждень. Поки тільки шість тренувань встиг провести. Мені спочатку взагалі було важко уявити, що я коли-небудь можу працювати з такими маленькими дітьми. З дорослими набагато легше працювати, хоча комусь може і навпаки. Дитячий тренер – дуже непроста штука. Діти старшого віку, юнаки – вони більш можуть виконати ту установку, яку ти їм даєш. А дітям цю інформацію треба спочатку вкласти, пояснити, показати і тоді лише може вони це виконають. Дуже непросто мати таку витримку і терпіння, щоб дітям це все пояснити. Зараз я через це все проходжу. Сподіваюся, що все вийде якнайкраще.
Аби діти демонстрували свої кращі якості потрібна відповідна інфраструктура, м’ячі, форма.Чи забезпечує ваш ДЮФК своїх вихованців усіма необхідними умовами?
– Так, забезпечують всім і це дуже класно. Інвентар, м’ячі, всі допоміжні предмети,конуси, фішки, форма – все є, все чудово. Найголовніше – є умови для проведення занять для дітей «Адреналіну» тренувальна база, я вважаю, дуже пристойна. .
Для дітей такого віку важливіша психологічна підготовка чи все ж потрібно передусім закласти технічні та тактичні навички?
– Звісно, що техніко-тактичні навички. Діти тільки починають свій шлях у футболі і вимагати від них неможливого не потрібно. Тут є просте правило – потрібно почати від простого, не можна від дітей відразу вимагати фінти Зідана чи Рональдіньйо. Не треба вимагати те, що вимагаємо від дорослих. Потрібно починати з найпростішого і потрошки ускладнювати завдання. А психологічно, то теж треба вміти налаштувати: одного погладити, на іншого – трішки прикрикнути, але, звісно, не перегинати палку.
Психологічно налаштувати трішки легше. Хоча тут все залежить від тренера, якщо є підхід, то проблем не буде ні з психологією, ні з тактикою і технікою.
У дитячому віці майже всі мріють грати в нападі і мало хто хоче бути захисником, або ж стояти на воротах. Як визначаєте позиції для свої футболістів?
– До всього треба мати підхід і навички. Мені один хлопчик говорить, що не хоче грати в захисті, а хоче забивати голи. Я йому кажу: «Забивай голи, але вчасно повернися в захист». Треба шукати компроміс. Коли атакує суперник – зіграй в захисті, а коли атака нашої команди – біжи і забивай голи. Їм все дозволяється. Не треба стримувати футболістів, щоб дитина тільки стояла біля воріт і вибивала м’ячі. Нехай біжить, я даю повний карт-бланш, але є одне «але» – потрібно вчасно повернутися.
У ДЮФК «Волині» ви працювати з більш старшими віковими групами. З юнаками, напевно, спілкуватися легше: з ними можна поговорити як чоловік з чоловіком, десь прикрикнути, сказати «гаряче» слівце…
– Тут зовсім інша ситуація. Ту вправу, яку ти можеш дати юнаку, категорично не можна давати дитині цього віку. Те, що ти можеш сказати юнаку-підлітку – не маєш ніякого морального права сказати дитині. Це протилежні полюси тренувальної роботи. Починаючи роботу з дітьми – треба зацікавити дитину футболом. Про це пишуть у всіх посібниках.
Якщо дитина буде казати, що тренер кричить і він ненормальний, то вона більш не захоче до нього прийти на заняття. Юнаку ж, який вже переходить у дорослий футбол, потрібно інше. Там вже не треба зацікавлювати. Він вже визначився і цей шлях його. З ним можна працювати як із дорослим.
Які завдання ставите перед своїми підопічними на змаганнях?
– Один із тренерів наводить приклад, як в Європі проводяться дитячі турніри. У них немає місць: всі грають один з одним. Діти грають, а потім потиснули один одному руки, отримали призи і все класно. По-перше, немає засмучених. По-друге, немає від тренера цієї дурної установки, що зараз найважливіше – результат. Дитячого тренера треба цінувати, коли його вихованці потім в дорослому футболі грають на високому рівні.
В нас тренери звикли не так. Вони хочуть медалей, кубків, а потім їх футболістів не видно, хоча їм, напевно, все одно, бо вони всі в медалях і нагородах. Треба розвивати потрібні якості дітей в цьому віці без всяких перемог-поразок. Результат дитячого тренера – те, що виростає з дитини в підсумку. Нехай вони будуть у майбутньому не гравці Прем’єр-Ліги, нехай першої чи другої, або просто будуть хорошими людьми – це вже буде перемога для тренера. В нас же все навпаки. В заявках на чемпіонат України двадцять п’ять хлопчиків, а з них лише вісімнадцять потрапляють в заявку на гру.
Тобто сім чоловік вже ображено дивляться на тренера. До того ж дивляться одні і ті ж самі, бо у них немає можливості конкурувати і прогресувати, бо вони не потрапляють в основу. З цих вісімнадцяти беруть участь у матчах одинадцять і ще дві-три дитини виходять на заміну. То скільки дітей отримує розвиток? Максимум п’ятнадцять. А скільки б могло отримувати ігрову практику і розвиток, якби всі не боролися заперші місця будь-якою ціною.
Через такі причини у нас немає масовості футболу. Зараз ми дамо можливість нашим вихованцям зіграти Першу лігу ДЮФЛ. Це вже двадцять п’ять дітей. До того ж ми не поставимо задачу вигравати, а хочемо обкатати склад, дати можливість всім зіграти. Тому завдання на цей турнірі – обкатати їх в матчах з ровесниками.
Проаналізуйте як досвідчений фахівець спад чи зростання популярності футболу серед дітей. Батьки частіше записують своїх чад у секцію «гри мільйонів»?
– Ми зараз повернемось до того самого, про що говорили декілька хвилин тому. Падає популярність футболу і його масовість,хоча є і зворотні приклади. От у тому ж Франківську. Вони спочатку впали на дно, а тепер із тренером Володимиром Ковалюком починають підніматися і додавати. Тепер у них дитячий футбол почав розвиватися. За рахунок успіхів першої команди області і міста з’явилася зацікавленість футболом. Якщо в нас команда на передостанньому місті в Першій лізі і невідомо що буде далі.
Що їх може зацікавити дітей? У тренерів «Адреналіну» завдання забезпечити дітей ігровою практикою. Для старших – в першій лізі ДЮФЛ, є діти, що гратимуть в міні-футбол, футзал – без різниці. Вони просто повинні грати і, може, це підштовхне їх через п’ять років показати такий рівень, що ми будемо приємно здивовані.
Деякі футбольні тренери готують малечу з п’ятирічного віку. У віці восьми-дев’яти років записувати на футбол ще не пізно?
– Я пішов з семи років. Кажуть, що є такий орієнтир умовний – перший клас. Хоча думки можуть бути різні. Я наведу один приклад, а зараз спуститься з дев’ятого поверху дядя Вася і скаже, що думає по-іншому. В кожного можуть бути свої думки і кожен може мати рацію.
Як тільки в дитини з’являється бажання займатися – відразу потрібно віддати в секцію. Може в нього це бажання в десять років з’явиться, а ти його в вісім за вуха тягнеш займатися. Який толк з цього буде? Хай дитина іде тоді, коли справді буде того хотіти. Природа така штука, що любить гратися з такими речами. Покійний Вишневський заграв в двадцять один рік і був одним з перших легіонерів Союзу, що виїхали грати за кордон.
За тими ж програмами і посібниками навчальний процес побудований так, що якщо дитина приходить в дванадцять років, то з неї нічого не буде. Але є мільйон прикладів, коли починають навіть в п’ятнадцять і шістнадцять, хтось навіть після армії, і досягають значних успіхів. Все залежить від здібностей, а завдання тренера їх розвинути.
Щоб Ви сказали батькам, аби переконати їх без вагань віддавати своїх чад у ДЮФК «Адреналін» до тренера Петрова?
– Футбол – такий вид спорту, де співіснують багато інших видів, тому дитині це дає великий фізіологічний розвиток і вона росте правильно. У когось не вистачає координації, в когось – пластичності, а футбол все це розвиває.
Всі ці компоненти для розвитку дитини і її здоров’я є дуже важливим. Футбол їх дає. Якщо до цього всього ще буде бажання дитини займатися – взагалі супер. Тоді треба навіть не думати про нюанси і віддавати дитину в футбол. А рекламувати себе я не буду (Посміхається. – Авт.).
– у віковій категорії U-7 Бронзовий призер – Адреналі11(тренер Олександр Слабецький)
