Досягнення: Чемпіон ДЮФЛ України (U14) 2015 року
Дмитро Харченко був серед перших п’яти вихованців першого тренера нашого клубу Євгена Йосиповича Школи. Майже всі матчі за “Адреналін” Діма відіграв на позиції центрального захисника. Він був справжнім фундаментом оборони команди: надійно страхував крайніх захисників та опорників, а обіграти його один-в-один було завданням практично нездійсненним – Діма володіє хорошою технікою відбору, вміє грамотно поставити корпус, при потребі може зіграти жорстко.
Коли тренер “Волині”-2000, Андрій Петров, формував нову команду для ДЮФЛ України, попросив відпустити до нього і Діму Харченка. Не дивлячись на те, що хлопцю довелось змагатись з на рік старшими суперниками, його гра в “Волині”-2000 була досить успішною – Діма часто грав в основному складі, отримував схвальні оцінки тренерів.
В 2014 році Діма Харченко пройшов відбір в дитячо-юнацьку футбольну академію донецького “Шахтаря”, де на той час вже навчались троє його товаришів по “Адреналіну”-2001: Влад і Стас Кристіни та Діма Бабенко. В новій команді четвертого адреналінівця прийняли добре, тренери високо оцінили його здібності – в перший свій сезон в “Шахтарі” Діма зіграв майже в усіх матчах команди; при чому, грав практично завжди в основі і, як правило, без замін. Тому справедливо стверджувати, що в чемпіонство донецького “Шахтаря” в ДЮФЛ України (U14) сезону 2014/2015 Діма Харченко вніс величезний вклад.
Технічний, грамотний форвард, завжди готовий відгукнутись на гостру передачу партнера, осередок атаки команди – таким був Діма в “Адреналіні”. Хлопець міг зіграти на вістрі, міг атакувати з глибини поля; якщо важко було пробитись по центру – зміщувався на фланг, пробував атакувати то справа, то зліва. Та найбільше захоплення викликала його гра “на другому поверсі”! На той час Діма був не високим, міцно збитим хлопчиком – здавалось, боротьба за верхові м’ячі не могла бути його сильною стороною. Але які голи Бос (прізвисько Діми Бабенка в “Адреналіні”) забивав головою! – Високий стрибок, секундне зависання в повітрі, і акцентований удар головою, яким запускав м’яча чітко під перекладину! Захисників, які не знали Діму Бабенка, такі голи кидали в шок; адже бували випадки, коли він перестрибував суперників, вищих від нього на цілу голову!
Наступний сезон, 2014/2015, приніс “Шахтарю”-2001 немало подій. Команда мусила змінити місце базування – з окупованого Донецька переїхали в Щасливе Київської області. А ще був дебют в ДЮФЛ України, де “Шахтар” протягом всього сезону боровся за лідерство з принциповим суперником – київським “Динамо”. Кульмінацією сезону стала фінальна зустріч цих команд в Щасливому. Завдяки голу Дмитра Бабенка, його команді вдалось врятуватись від поразки в основний час. А в серії післяматчевих пенальті Дімі довірили пробивати останній вирішальний удар (на фото). Просто уявіть собі неймовірну психологічну напругу моменту: коли вся команд стоїть на колінах сподіваючись лише на тебе, коли від одного твого удару залежить результат кількарічних тренувань до сьомого поту, коли саме ти маєш визначити долю чемпіонства! Дмитро не схибив, принісши своїй команді першу перемогу в ДЮФЛ.
Рівень підготовки юних футболістів в футбольному клубі «Адреналін» дозволяє їм претендувати не лише на місця в провідних футбольних навчальних закладах України, а й успішно проходити відбір в Академії клубів Європи, куди мріють потрапити юні таланти мало не з усього світу. І не лише проходити відбір, а й успішно навчатись і виходити на провідні ролі в їхніх командах. Підтвердження цьому – Данило Воронін – учень знаменитої футбольної академії іспанського «Вільяреалу».
В сезонах 2010/2011, 2011/2012 та 2012/2013 років він виступав у вікових категоріях «Alevin B» та «Alevin A», де змагались команди 10-12-річних футболістів. У цих вікових категоріях в Іспанії грають за системою 7+1 (у нас популярніша 8+1). Перший рік команді Дані Вороніна протистояли, в основному, на рік старші футболісти. А от в сезонах 2011/2012 та 2012/2013 років дитячий «Вільяреал», в якому грав Данило, став Чемпіоном ліги!
В сезоні 2014/2015 хлопець стає справжнім універсалом: крім позицій центрального захисника та півзахисника, тренери пробують його і на місці форварда – під час одного матчу йому довелось відіграти на всіх трьох позиціях – в тому матчі Даня відзначився забитим голом, а його команда здобула перемогу 2:0. Завдяки тому, що хлопець став частіше грати в атаці (4 з останніх 5 матчів Даня відіграв на місці форварда), зросла результативність – на його рахунку вже 13 забитих голів! Ще одне неабияке досягнення цього сезону – двічі Данило Воронін входив в символічну збірну академії «Вільяреалу», яку складають за підсумками кожного туру дитячих та юнацьких першостей – до неї входять 11 кращих гравців серед футболістів всіх вікових категорій, що навчаються в академії, а це немало – 650 (!!!) гравців віком від 6 до 18 років.
Здібності Владислава тренер оцінив відразу. Навіть не зважаючи на те, що на той час футболіст перебував у «розібраній» формі і гра його що називається «не вражала». Сергій Миколайович проводив з Владом і індивідуальні заняття, працював над технікою, давав знання з тактики гри, пробував гравця на різних позиціях. «Місце Дмитренка – на вістрі атаки або «під нападаючими» – там він приносить найбільше користі, в нападі його місце», – так Сергій Драницький характеризує свого вихованця.
Скоро Влад став визнаним лідером і кращим гравцем команди. Своєю грою він настільки виділявся, що одного разу зумів стати кращим гравцем турніру, на якому його команда посіла… останнє місце. В «Адреналіні» Владислав досяг дуже значного прогресу, і стало зрозумілим, що для подальшого розвитку гравцеві потрібно грати в Дитячо-юнацькій футбольній лізі України (ДЮФЛУ), а оскільки, згідно положення ДЮФЛУ, «Адреналін» не міг брати участі в цих змаганнях, футболіст мусив змінити клуб. Саме в цей час змінився тренерський склад у «Волині-2000» (тоді ця команда була одним з аутсайдерів ДЮФЛУ і потребувала кардинальних змін). Новий тренер, Андрій Петров, звернувся в «Адреналін», щоб залучити талановитих гравців для своєї команди, особливо потребував він забивного форварда. Одним з тих, кого йому порекомендували, був Владислав Дмитренко. «Волинь-2000» пішла вгору, а Влад став у ній кращим бомбардиром. Цього року «Волинь-2000» зайняла 3-є місце в групі, поступившись лише київському «Динамо» (які, до слова, стали чемпіонами у своїй віковій категорії) та донецькому «Шахтарю», а Дмитренко став одним з кращих бомбардирів ДЮФЛУ, забивши 16 голів в 19 матчах! 
На футбольному шляху Влад постійно мав підтримку родини: тато і сестра завжди пишались його футбольними здібностями, навіть коли у хлопця не все на полі складалось добре, а маму – найпристраснішу в родині вболівальницю – часто можна зустріти на матчах за участю сина.